Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2

щабель
щаблюватий
щаблястий
щава
щавель
щавельний
щавидуб
щавити
щавій
щавлик
щавник
щавух
щав'ян
щадити
щадливий
щадний
щадниця
щадність
щадок
щакати
щамба
щамбити
щамб'я
щасливе
щасливий
щасливити
щасливо
щасний
щасниця
щасно
щастити
щаститися
щастя
щати
ще
щебати
щебернути
щебетання
щебетати
щебеташечка
щебеташка
щебетій
щебетіти
щебетливий
щебетливість
щебетнути
щебетун
щебетуха
щевій
щедлик
щедрак
щедрець
щедрий
щедрик
щедрина
щедрити
щедрівка
щедрівник
щедрівниця
щедрівчаний
щедрість
щедро
щедровий
щедрувальник
щедрувальниця
щедрувати
щезати
щезун
щелепа
щемелина
щемерець
щеміти
щенитися
щент
щенюк
щеня
щеп
щепа
щепина
щепити
щепій
щепільник
щепко
щеплення
щепочка
щерба
щербак
щербан
щербанець
щербань
щербатий
щербець
щербина
щербинча
щербити
щербиця
щерлатий
щертовий
щерть
щет
щетина
щетинник
щетинуватий
щеть
щибати
щибелець
щиблювати
щиглик
щигликів
щиглячий
щиголь
щикавиця
щикавка
щикати
щикатися
щикніти
щикнути
щиколодка
щиколоток
щиміти
Гребіне́ць, -нця́, м. Гребенка, гребень, гребешокъ. Вас. 164. Стояла Мар'я під вінцем, розчесала русу косу гребінцем. Чуб. ІІІ. 207.
Крадемці нар. = крадькома. Вх. Зн. 29.
Му́рга, -ги, ж. Мѣра поверхности: три морга. Кіевск. у.
Пишність, -ности, ж. Пышность, важность. З гордостю, за пишностю з глави шличка не здиймали. АД. І. 193.
Підпомагати, -га́ю, -єш, сов. в. підпомогти́, -жу́, -жеш, гл. Помогать, помочь. Підпомагає спасенному задумові. К. ЦН. 312.
Поденно нар. Поденно. Піду я поденно робити. МВ. (О. 1862. III. 72). Поденно до людей хожу. Г. Барв. 270.
Порозділятися, -ля́ємося, -єтеся, гл. Раздѣлиться (во множествѣ).
Присівок, -вку, м. 1) Прибавка работнику къ денежной платѣ въ видѣ куска полевой земли, засѣваемой хозяиномъ, урожай съ котораго собираетъ работникъ. Чуб. VI. 76, 405. На присівок дав му півдесятини. Камен. у. 2) Посѣвъ, засѣянное поле. Ой пила я в понеділок, та й пропила ввесь присівок. Грин. III. 324. Як зраня (на Дмитра) дує вітер, то ранний присівок буде добрий; як в полудне, то середний; а як вечером, то пізний. МУЕ. III. 50.
Споводувати, -ду́ю, -єш, гл. Вызвать, послужить причиной,
Тупотіння, -ня, с. = тупотання. Крик, свистіння й тупотіння лилося таки з того краю. Левиц. Пов. 139.
Нас спонсорують: