Відборонятися, -няюся, -єшся, сов. в. відборони́тися, -ню́ся, -нишся, гл. Обороняться, оборониться, защищаться, защититься.
Глас, -су, м. 1) = голос 1. Почула його глас. Коло їх двора а ні гласу. 2) Въ церковномъ пѣніи: гласъ. Затягнув на шестий глас. Укупі б заспівали. Він усі гласи знає. 3) Звукъ.
Гу́ркати, -каю, -єш, гл. 1) Стучать, грохотать. Прибіг він до хати, став у двері гуркать. Дощечка густиме та гуркатиме. Гуркали дверима. Cм. Грюкати. 2) О доеніи: сразу выжимать молоко изъ всего вымени. Вівчар.... ловить (вівцю) за дійки і уперед їх продоює пальцями; потім гуркає рукою відразу з цілої икри. 3) Ворковать. Голуб гуркати.
Зару́мсати, -саю, -єш, гл. = зарюмсати. Чого се, дурню, плачеш?.. зарумсав очі.
Наві́дини, -дин, ж. мн. Посѣщеніе, визитъ.
Пообмочувати, -чую, -єш, гл. Обмочить (во множествѣ).
Страхіття, -тя, с. = страхів'я. Да годі тобі вже верзти про таке страхіттє. Було б і в нас таке страхіття, як за Косинського.
Тужливо нар. Тоскливо, грустно. Грав він раз весело, а відтак знов сумно, тужливо.
Чернити, -ню́, -ниш, гл. = чорни́ти. Ти, негідний сину, черниш мою дитину.
Шмаркотиння, -ня, с.
1) Мокро́та, сопли.
2) Раст. Solanum nigrum.
