Благузнити, -ню, -ниш, гл. Поговаривать, болтать Благузнять люде, що у Київ царь приїде.
Дітонько, ді́точко, -ка, с. ласк. отъ дитя. Дѣточка. Захотілось моєму діточку....
Дорщ, -щу́, м. и пр. = дощ и пр. Не проси у Бога дорщу, а проси урожаю. Ум. дорщик.
Забала́кувати, -кую, -єш, с. в. забала́кати, -каю, -єш, гл. Заговаривать, заговорить. Зараз підсіла до чоловіка та й ну Сюю забалакувати. Забалакує до його так люб'язненько.
Заперчи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Приправить перцемъ.
Знудитися, -джу́ся, -дишся, гл. Затосковать. Як би була поїхала, то знудилася б. Тяжко ж мені на серденьку, трохи ся не знуджу. Знудившися життям своїм мертвецьким, жадали ми у вирви полетіти.
Зрубина, -ни, ж. Одна пластина въ колодезномъ срубѣ.
Пігнатися гл. = погнатися. Глядів свити — не вдягався, за волами так пігнався.
Поперестилати, -ла́ю, -єш, гл. Перестлать вновь (во множествѣ).
Уставати, -таю, -єш, сов. в. устати, -тану, -неш, гл. 1) Вставать, встать. Буду вставать я раненько. Ви ж було раненько встаєте. Устала раненько, умилась біленько, хазяїну на добридень дала. Ледви встала, поклонилась, вийшла мовчки з хати. 2) Подыматься, подняться, вздыматься. Подай нам, Господи, з неба дрібен дожчик, а з низу буйний вітер! Хочай-би чи не встала на Чорному морю бистрая хвиля, хочай-би чи не повиривала якорів з турецької каторги! Ой із-за гори, з-за крутенької густий туман уставав. Кругом аж курява вставала. Встає хмара з-за лиману. 3) Слѣзать, сходить. То козак козацький звичай знає, із коня вставав. 4) Восставать, возстать. На ґвалт Пулавського і Паца встає шляхецькая земля. Син устане на батька, а батько на сина. 5) Восходить, взойти. Вже сонце встає із-за гори. 6) Наступать, наступить. Встала й весна, чорну землю сонну розбудила. 7) Происходить, произойти. З тихеньких все лихо встає.
