Гробови́ще, -ща, с. = Кладовище. Так ну ж тут шку доживать, щоб не на другім кладовищі, а на знакомім гробовищі з батьками вкупі почивать. Обкопане ровом городянське гробовище з гостроверхою церквою, вкрите зеленим тонконогом і сизою чаполоччу та рясне хрестами. Чума з лопатою ходила та гробовище рила, рила.
Жени́шенько, -ка, м. Ум. отъ жених.
Лу́нути, -ну, -неш, гл. Умереть. Щоб я лунув, коли не правду кажу! Як іззів я посмоктаної гадюкою полуниці, то трохи не лунув. Я мало не лунула з плачу. Хоч лунь, а їдь!
Миґлюва́ти, -люю, -єш, гл. Сортировать срубленное дерево и складывать въ кучи. Над рікою бгають (перебірають) і миґлюють ковбки, значить складають осібно третяки, осібно четвертячі і т. и. у миґли (купи).
Накида́ти, -да́ю, -єш, гл. І. сов. в. наки́дати, -даю, -єш. 1) Набрасывать, набросать, накидать. Не накидай стільки дров у піч, — накидає такого, що на двічи стало б. А лисичка... все кида по рибці на дорогу, все кида. От, як накидала вже багато, тоді нишком і сама злізла. 2) Оставлять, оставить многихъ. На що ж ви, таточку, сиріт накидали? (изъ причитанья по умершемъ отцѣ). сов. в. накинути, -ну, -неш. 3) Набрасывать, набросить что-либо сверхъ чего-либо. Накинула рядно на ніч на переріз, щоб висохло. у. Накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса. 4) Навивать, навить, намотать. Накинуті, основу на верстат. 5) Налагать, наложить. Хижі сусіди часто нападали на їх і накидали на їх податі. За той гріх, накинуто на його покуту. 6) Навязывать, навязать. Ніхто її не бере, дак ви її на мою шию накидаєте. Сестра моя мала, а вони на її й накинули двох год хлопця гледіть. 7) Прибавлять, прибавить. Мало буде. — накинь ще хоч трохи. кругу накидати. Дѣлать кругъ, обходъ (въ пути). Ходім напрямець, — чого нам стільки кругу накидати. 8) — о́ком. Посматривать, бросать взгляды, взглянуть, примѣтить, замѣтить. Ходе Йванко по-над током, накидає чорним оком: ой чи жива, чи здорова та Сохвійка чорноброва. Ішла дівка по-над тоном, накинула хлопця оком: там то хлопець, там то гарний. Въ переносномъ смыслѣ: обратить вниманіе на кого-либо. І хороший, і заможний, і вони давненько накидали оком одне на 'дного.
Повстяний, -а́, -е́ Войлочный. Бриль повстяний. Язик мов повстяний.
Прихлюпнути, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ прихлюпувати. А дров нарубав гнилих, то вони підсохнуть трохи, та й займуться; а він возьме та й прихлюпне, та й прихлюпне водою, щоб не так горіли.
Спалитися, -лю́ся, -лишся, гл.
1) Сжечься. Щоб спалилась з деркачами отта гаспедська буцегарня.
2) Вспыхнуть, вспылить. Спаливсь він та до мене з кулаками.
Уранішній, я, е Утренній. Вранішнє сонце обливало його мняким світом. Година вранішня настала. Твоє, як сніг ураняшній, біленьке лице.
Шапчорина, шапчури́на, -ни, ж. = шапчери́на. На парубочках платтє все лиха да ряднина, а сірая да сірячина, а ізверху да шапчурина.
