Докуча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. доку́чити, -чу, -чиш, гл. Надоѣдать, надоѣсть, докучать, докучить, досаждать, досадить. Мухи йому не докучають, бо тоді ще ніяка нужа не буває. А старший хлопчик лазить, голосить та докуча матері. Та вже ж мені та докучила та чужая та сторононька. Біда докучила. Я стала докучати своїй матері, щоб дула мені їсти. Также безлично. Повернусь на другий бік, або що, бо вже докучило одним боком лежати.
Кісонька и кісочка, -ки, ж. Ум. отъ коса.
Морща́, -щати, с. = морщак.
Нару́гач, -ча, м. Ругатель, насмѣшникъ.
Натроюдити, -джу, -диш, гл. Наговорить неправды или съ цѣлью настроить извѣстнымъ образомъ. Вона йому натроюдила шо знала. Брехала, брехала, та вже й нікуди. Cм. натруюдити.
Обов'язати, -ся. Cм. обов'я́зувати, -ся.
Перепона, -ни, ж. Препона, препятствіе. Загуде, заклекоче вода, ламаючи містки, зносячи хисткі перепони. Його не лякала жадна перепона.
Поріст, -росту, м. Ростокъ.
Фрейда, -ди, ж. Женщина плохого поведенія.
Хрипливість, -вости, ж. Хрипота. Це помагає од хрипливости.
