Блискавець, -вця, м. Насѣк. Свѣтлякъ, Lampiris noctiluca. Блискавці літают. Вх. Лем. 392.

Бляхувати, -хую, -єш, гл. 1) Покрывать жестью. 2) Украшать металлическими пластинками. Вуздечки були не прості, а циганські, бляховані. Екатер. у. 3) У Котляревскаго употреблено въ значеніи: чеканить, выковывать изъ металла. Вокруг же щита на заломах найлуччі лицарські діла були бляховані в персонах. Котл. Ен. V. 27.

Вибивати, -ва́ю, -єш, сов. в. вибити, -б'ю, -єш, гл. 1) Выбивать, выбить, вышибать, вышибить. Клин клином вибивають. Ном. № 5848. Чого стоїш, моя доненько, чому не йдеш та додомоньку? Чи травиця ноги спутала, або роса очі вибила? Мет. 289. вибивати очі. Колоть глаза. Зараз і почне їй очі хлопцями вибивати. Мир. Пов. І. 119. Ой годі, мати, сим очі вибивати. Мет. 265. 2) Выбивать, выбить, изрывать, изрыть. Копитами землю вибиває. Рудч. Ск. II. 112. 3) Выбивать, выбить, побить. Господи милостивий, вибиймо її (пшеницю) градом. Грин. II. 147. Де не взявся вітер—вибив те просо. Рудч. Ск. II. 136. 4) Выколачивать, выколотить. Вибий оке добре килима дубцем. 5) Выжимать, выжать, выдавить. Нехай б'ють, — олії не виб'ють. Ном. № 3913. 6) Вытѣснять, витѣснить. Б'ються (шаблями). Наливайко вибиває Жовковського з хати. К. ЦН. 245, — у потилицю. Выгонять, выгнать, вытолкать въ шею. Іди, каже, брате, та й більше не приходь, бо як прийдеш, то в потилицю виб'ю. Рудч. Ск. II. 135. Козака нетягу за чуб брала, в потилицю з хати вибивала. ЗОЮР. І. 202. 7) Только сов. в. Побить, поколотить. Батько його вибив добре. Рудч. Ск. II. 107. Нагаєм вибив. ЗОЮР. І. 161. 8) Избивать, избить. Вибивали народ тисячами. Стор. І. 181. 9) Оттискивать, оттиснуть, вытиснуть, отпечатывать, отпечатать. Оце ви напишите, а другому дасте, щоб вибив книжку? ( Залюбовск.). 10) Выбивать, выбить, набить (выбойку). (Полотно) виб'є— спідницю пошиє, юпку... У вибійчаному й у свято ходила. Мир. ХРВ. 25. 11) Только несов. в. Выбивать, бить, стучать, хлопать. Барабани вибивали. Рудч. Чп. 91. Танцюють, кричать, у долоні вибивають. Грин. І. 184. 12) вибивати тропака. Откалывать трепака. Стор. МПр. 52. 13) О перепелѣ: пѣть. Перепел вибива. Мнж. 172. 14) — з сили. Приводить, привести въ изнеможеніе. І навприсядки пускався й колесом крутився, поки дружку вибив з сили, а сам не втомився. Мкр. Н. 30.

Год, -ду, м. 1) Годъ, Год — великий чоловік. Посл. (Борз. у.). Влітку день — год. Ном. № 12555. Ой гуляв, гуляв бідний козак-нетяга сім год і чотирі. ЗОЮР. І. 200. Сім год баба похмілялась, та з похмілля і вмерла. Ном. № 11-461. Два годи любились вони дуже. Рудч. Ск. І. 78. Другого чи третього году прислав їй гроші, — на второй или на третій годъ прислалъ ей деньги. Харьк. у год. Черезъ годъ. Дак він жив год. Вони в год як раз і прийшли довідаться. Рудч. Ск. І. 72. під год, як до году. Какъ въ какой годъ. Під год (як до году) так і хліб родить. Ном. год-у-год. Изъ года въ годъ. Так год-у-год і живемо, хвалити Господа. Г. Барв. 17. в ряди-годи. Рѣдко, иногда. Ном. № 7734. 2) мн. года. Лѣта. Инший молод годами, та старий літами. Ном. № 2217. года вийшли кому. Достигъ извѣстныхъ лѣтъ. Піп не хоче вінчати: ще, каже, йому года не вийшли. Г. Барв. 201. 3) у году бути. Служить по найму на годъ. Борз. у. по годах ходити. Служить пр найму на годъ нѣсколько лѣтъ. Та щоб я й горенька не знала, та щоб я не ходила по годах. Мил. 202. Та буде ж мене по строках, буде ж мене й по годах. Мил. 202. Ум. годок, годочок. Їй дванадцять годочків. МВ. І. 130.

Нами́лювати, -люю, -єш, сов. в. намили́ти, -лю́, -ли́ш, гл. Намыливать, намылить.  

Порознімати, -маю, -єш, гл. То-же, что и розняти, но во множествѣ.

Потерятися, -ря́юся, -єшся, гл. Испортиться, разорваться, разрушиться, разстроиться. Ой десь стоїть парочка, любая розмова, ой як третій умішається, то й потеряється. Н. п.

Поцмокатися, -каюся, -єшся, гл. Поцѣловаться.

Рист! меж. Крикъ на овецъ, когда гуцульскій пастухъ, перегоняетъ ихъ изъ одного помѣщенія въ другое для доенія. Шух. І. 193.

Спішно нар. Поспѣшно, скоро, спѣшно. Сіли козаки і поїхали спішно. К. ЧР. 327. Дарма, що сліпий на одно око, а спішно робе чоботи. Волч. у.