Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

щепільник

Щепільник, -ка, м. = щепій. Він росказував се прилюдно. Там був тоді й щепільник, той, що віспу щепить. Екатер. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 524.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЩЕПІЛЬНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЩЕПІЛЬНИК"
Ворожбитенко, -ка, м. Сынъ колдуна.
Казенний, -а, -е. Казенный. Москаль казенна вещ. Ном. № 799. Були і панські, і казенні. Котл.
Кайданиці, -ць, ж. мн. = кайдани. Вбрали б ноги в кайданиці, а руки а скрипиці! Тото тобі, леґінику, за чужі ягниці. Шух. І. 204.
Князюка, -ки, м. Ув. отъ князь.
Протопки, -пок, ж. мн. Слѣды ногъ на размокшей землѣ. Конст. у.  
Скопковий, -а́, -е́ ? Як дружко ж нести попові здумав перепієць, то Тарас сунув на його скопковий червінець. Мкр. II. 37.
Трембітанник, -ка, м. Музыкантъ, играющій на трембіті. Шух. І. 29. II. 72.
Уготовити Cм. уготовляти.
Чмовхати, -хаю, -єш, гл. Трепать во второй разъ (ленъ, пеньку): Угор.
Шевчук, -ка, м. Сапожный подмастерье, сапожный ученикъ. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЩЕПІЛЬНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.