Брязнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ брязкати. 1) Зазвенѣть, звякнуть. Брязнули ключі од комори йдучи. Здорова була, дівчинонько! — як на струні брязнуло обік мене. Брязнув гаманом на стіл. Ось і у всі дзвони брязнули. 2) Упасть, ударяясь о земь. Горщик як брязне об піл. Мати зробилась як крейда біла, так і брязнула об землю. . На яку коняку не покладе руку, вона з усіх чотирьох і брязне. 3) Ударить. Брязнула невістку по зубах.
Давани, -нів, м. мн. Мѣсто, гдѣ складываютъ сѣно и кормятъ имъ скотъ.
Закомеши́тися, -шу́ся, -ши́шся, гл. Зашевелиться, закишѣть. Троянці всі заворушились, завештались, закомешились.
Кашевок, -вка, м. зоол. Hypudaeus arvalis.
Лицарюва́ти, -рю́ю, -єш, гл. Рыцарствовать.
Лучи́на, -ни, ж. Лучина. Єсть у мене в кешені лучина, засвітимо чорними очима. Я ходила, молода, в темний ліс по лучину. Ум. лучи́нна. За лучинку найде причинку.
Понамережувати, -жую, -єш, гл. То-же, что и намережити, но во множествѣ.
Потиснутися, -нуся, -нешся, гл. Потѣсниться.
Приязнувати, -ную, -єш, гл. Относиться пріязненно, дружественно; дружить.
Тло, тла, с. Основаніе, основа. Налетіла сараньча і стяла до тла. Нахвалялися вирізати до тла всіх ляхів. нема і тла. Нѣтъ ничего. Въ томъ же значеніи: і на тлі не видко. Випила б і гноївки, та нігде і на тлі води не видко.
