Відо пред. = від. Старший Галич відо Львова.
Відряжати, -жаю, -єш, сов. в. відрядити, -джу, -диш, гл. = виряжати, вирядити. Поставили йому хату й відрядили і нічого не дали. Вхопила Ганна свою новішу свитину, побігла до шинкарки, заставила за карбованця і одрядила жида, що привіз сина. Пошлю послів десятків з п'ять і мушу дари одрядити.
Дрі́бни́й, -а́, -е́. усѣч. форма: дрібен. 1) Мелкій, дробный, небольшой, маленькій. Дрібні речі у кошик поклала. А я ж тую дрібну ряску зберу у запаску. Заганяла дрібні пташки до бору. Сію конопельки дрібні зелененькі. Шкода як умре, бо дрібні діти має. 2) Мелкоузорчатый. Вийди, вийди, дівчинонько, під вербу густую, нехай же я подивлюся на плахту дрібную. 3) Густой, частый. Дрібен дощик іде. За дрібними слізоньками світоньку не бачу. Когда говорится о слезахъ, существительное часто опускается. Дрібними вмився. Покотились дрібненькі з очей. дрібни́й лист. Мелко и густо исписанное письмо. Ум. дрібне́нький, дрібне́сенький, дрібню́ній. Та й знов мережать захожусь дрібненьку книжечку. Листячко дрібнесеньке. Дрібнюні, як пшоно, червоні квіточки.
Когутячий, -а, -е. Пѣтушій.
Круподерня, -ні, ж. Мельница для приготовленія крупы.
Немівний, -а, -е. Неразговорчивый, молчаливый. Кіт нелівний, хлоп немівний — обоє ледащо.
Палахкотіти, -чу́, -тиш, гл.
1) Горѣть, вспыхивая. Свічка палахкотить.
2) Пышать, обдавать жаромъ, пылать. Дитина така гаряча, так і палахкотить від неї. Най погляну на ті личка, що палахкотять.
Пашнистий, -а, -е. = пашни́й = пашистий? Попи пашнисті, снопи ряснисті.
Семиряга, -ги, ж. = семеряга. На козакові шати дорогії: три семирязі лихії.
Схибити, -блю, -биш, гл.
1) Уклониться въ сторону, пошатнуться.
2) Промахнуться. Бе схибить стріляючи. Раз на вовна хука дав, удруге схибив.
3) Неудаться, выйти неудачникъ. От як вторік: на жито урожай, а пшениця схибила, вродила така, шо один тільки послід.
