Жаха́ння, -ня, с. 1) Пуганіе. 2) Страхъ, испугъ. Чуток було чимало для нашого жахання і сподівання.  Я пізнаю з їх жахання, що ти, Боже мій, зо мною. 
                        
                        
                                                
                          
	Зголо́джений, -а, -е.  Проголодавшійся. Зголоджена голота. 
                        
                        
                                                
                          
	Зрада, -ди, ж. Измѣна, вѣроломство. Чи ти мене вірно любиш, чи на одну зраду?  Сестру кликнула (Дідона) на пораду, щоб горе злеє росказать, Енеєву оплакать зраду.   Співав він, що любив колись щиро та вірно, а йому зрада сталась несподівано.  Ум. зрадка, зрадонька, зрадочка. 
                        
                        
                                                
                          Ковзалка, -ки, ж. Катокъ на льду.                         
                        
                                                
                          
	Ляда́щий, -а, -е.  = ледащий.
                        
                        
                                                
                          Позабовтувати, -тую, -єш, гл. Забрызгать края платья грязью, замочить края платья. Бач, як позабовтували спідниці.                        
                        
                                                
                          
	Прохіра, -ри, об. Лукавый, хитрый, коварный человѣкъ или такое же животное. Прохіра лисиця.
                        
                        
                                                
                          Свинота, -ти, ж. Собир. свиньи. Напрудилася гадова свинота — бодай тобі репнуло.                         
                        
                                                
                          Угоноба, -би, ж. Удовольствіе, удовлетвореніе. Змалював.... на вгонобу лінивому до історичнього досліду розуму.                         
                        
                                                
                          
	Хазяювати, -зяю́ю, -єш, гл. 1) = хазяйнувати 1. Лучче було хазяювати, ніж по дорогах ходити.  2) Распоряжаться. Хазяюй тими грішми.  Нехай чорт кіньми оре, а дівками хазяює. 
                        
                        
                       
             
 
               
              

 
 
				 
 
				 
				 
				 
          