Витинати, -на́ю, -єш, сов. в. витяти и витнути, -тну, -неш, гл. 1) Вырубливать, вырубить, вырѣзывать, вырѣзать. Витяв з реміню шматок на підошву. Витяли пани ліс. 2) Только сов. в. Перерубить, перерѣзать всѣхъ. Ворогів моїх настигну, не вернуся доти з поля, доки до ноги не витну. 3) Дѣлать, сдѣлать что-либо съ жаромъ, съ силой. Витикати гопака. — Горнись лишень ти до мене та витнемо з лиха. Ще три штуки за тобою; витнеш, — ні пів слова.
Гомінки́й, -а́, -е́. Громко говорящій, звучный. Торжища гомінкі.
Зада́внення, -ня, с. Давность, застарѣлость.
Наймичкува́ти, -чку́ю, -єш, гл. Быть наемной работницей, служанкой.
Обліплювання, -ня, с. Облѣпливаніе, облѣпка, оклеиваніе, оклейка.
Полонь, -ні, ж.
1) = полон. Не дай, Спасе, у неволю, у полонь мені упасти.
2) = полин.
Пристязати, -за́ю, -єш, сов. в. пристя́жити, -жу, -жиш, гл. Притѣснять, притѣснить. Тут діти маленькі, а тут ще й тим пристязають: хлопець був год чотирнадцяти, — того взяли, наняли за подушне.
Сивобородий, -а, -е. Сѣдобородый. Гетери гостя привели сивобородого.
Сподітися II, -дінуся, -нешся, гл. Дѣваться. Десь то я, мої милі браття, та й сподінуся. Сподінувся пан Свірговський у сирій могилі.
Ушикувати, -кую, -єш, гл. Привести въ порядокъ, поставить въ строй.
