Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дідизна

Діди́зна, -ни, ж. Имѣніе, наслѣдованное отъ предковъ; въ частности — наслѣдство отъ дѣда. Дідизни було доволі — вічний покій предкам і дідам. ЗОЮР. I. 65. (Дворяне) кидають отчизну і свою дідизну, свої пасіки і левади. АД. II. 18.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 388.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДІДИЗНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДІДИЗНА"
Багновиця, -ці, ж. 1) Болотное топкое мѣсто. Туви й тягтиме холодний вітер з боліт та багновиць. Дещо. 2) мн. Раст. Oxycossus. Шух. І. 22.
Дити́нний, -а, -е. Дѣтскій, рябячій.
Дітва́ччя, -чя, с. соб. Подростки, дѣтвора. Вх. Зн. 15.
Дотули́ти, -лю́, -лиш, гл. Приставать.
Зга́д, -ду, м. 1) Воспоминаніе. 2) Напоминаніе. ні зга́ду, ні спо́гаду. И не вспомнить. Про гроші чоловікові ні згаду, ні спогаду. Грин. II. 144.
Клапоть, -птя, м. 1) Клочекъ, кусокъ (кожи, ткани, бумаги). Ото клаптів скільки позоставалось! 2) мн. клапті. Обшлага на рукавахъ опанчі. Гол. Од. 18. Ум. клаптик.
Молдава́нський, -а, -е. Молдаванскій, принадлежащій молдаванину. Левиц. Пов. 207.
Поетів, -това, -ве Принадлежащій поэту. Душа поетова святая. Шевч. 561.
Позмовляти, -ля́ю, -єш, гл. Сговорить (многихъ).
Поцвірінькати, -каю, -єш, гл. Почирикать.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДІДИЗНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.