Бандура, -ри, ж. 1) Музыкальный инструментъ въ родѣ гитары. Части: ручка — грифъ; спідняк — выпуклый овалъ; верхняк — вибрирующая поверхность, дека; голосник — отверстіе въ декѣ, приструнник — планка, на окружности овала, къ которой прикрѣплены струны; кобилка — порогъ, черезъ который перекинуты струны. Струнъ отъ 12 до 30 и болѣе; шесть большихъ струнъ наз. бунти, первыя три, басы — кишкові, 4-я — дротова, 5-я — прийма, 6-я — терція; шесть короткихъ струнъ назыв. приструнки. 2) = картопля. бандури душені. — Растертый картофель. Ум. бандурка, бандуронька, бандурочка. Ой там козак похожає, у бандурку виграває.
Карита, -ти, ж. = карета. Вийшов він із карити.
Ле́пта, -ти, ж. Лепта. Спасибі, друже мій убогий, — ти, знаю, лепту розділив свою єдину.
Наджа́ти Cм. наджинати.
Підісковий, -а, -е. Относящійся къ підіску. підіскове долото́. Долото, которымъ дѣлаютъ желобъ въ оси, чтобы вставить підісок. — залізо. Желѣзо рѣзкое толстое, употребляемое для підісків.
Пісникати, -каю, -єш, гл. Постничать.
Співонути, -ну, -неш, гл. Сразу громко запѣть. Раптом як співоне! дзвінко-тоненько.
Стрімкий, -а, -е. 1) Высокій, тонкій и високій; крутой. Стрімка хата. Цей причілок дуже стрімкий.
2) Стоймя стоящій (о пахоти). Як кидаєш зерно на стрімку ріллю, то зерно западає глибоко.
Суша, -ші, ж.
1) Суша. Ти, річенько, ти, бистрая, викинь кости на сушу.
2) Сухое мѣсто. І рогоза росте в безвідній суші.
Чуднота, -ти, ж. Диво. Не ест великой чудноти. Не велико диво.
