Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дубувати

Дубува́ти, -бу́ю, -єш, гл. Мерзнуть отъ холода. Встрѣчено только въ пѣснѣ о Паліѣ, повидимому фальсифицированной. Той, душу заклавши, свиту, бач, гаптує, а той по Сібіру мов в лузі дубує.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 452.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУБУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУБУВАТИ"
Дука́т, -та, м. 1) Червонецъ. От тобі сто дукатів. Рудч. Ск. II. 202. Набив дукатами гаман. К. МБ. III. 241. Як доживе було которий запорожець до великої старости, що воювати більш не здужає, то наб'є черес дукатами.... да іде в Київ бенкетувати. К. ЧР. 84. 2) Жетонъ или монета, носимая женщинами на шеѣ. Гол. Од. 22.
Зав'я́нути и зав'я́ти, -в'я́ну, -неш, гл. Завянуть, увянуть. Може він таку пісню знає, що як би заспівав, то й волос би зав'яв. ЗОЮР. І. 146. Одно зацвіла, а друге зав'яло, навіки зав'яло. Шевч. 121.
Згаку́ нар. Зря, необдуманно. Дурню ти божий! Хиба там шлях, чи що, шо тебе згаку понесла лиха година у яку яругу. Харьк.
Історія, -рії, ж. Исторія. К. Гр. Кв. III. Шевч. 214.
Олійок, -ку, м. Ум. отъ олій.
Повідвозити, -жу, -зиш, гл. Отвезти (во множествѣ).
Росподілити Cм. росподіляти.
Сліпачка, -ки, ж. 1) Слѣпая. 2) = сліпак 2. Вх. Пч. II. 16.
Хотяй сз. = хоть. Гол. І. 261. Ой дай мені, моя сестро, хотяй попоїсти. Грин. ІІІ. 403.
Чвакати, -каю, -єш, гл. Чавкать. Чвакають, як свині. Полт.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДУБУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.