Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

замикати

Замика́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. замкну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Запирать, запереть. Замикайте, діти, двері. Шевч. Як коня вкрали, він тоді станю замкнув. Ном. № 6625. Прич. стр. зами́на́ний. Це́рква замикана. Чуб. III. 40. 2) Заключать, заключить, запирать, запереть. Замикали Настю, — вона було таки втече. МВ. ІІ. 47. 3) Заграждать, заградить, преграждать, преградить. Замкло їм мову. 4)гу́бу, уста́. Зажать ротъ, принудить замолчать. Людям губи не замкнеш. Ном. № 6986. Як би вона знала, що я приїхала до неї з жалю над її долею нещасливою, то се замкнулоб їй уста. Г. Барв. 378. 5)очі. Сомкнуть, закрыть глаза. Замкну я очі ворогам. Мл. л. сб. 300.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 64.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАМИКАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАМИКАТИ"
Гойове Листя с. раст. Plantago lanceolata. Вх. Лем. 404.
Качачий, -а, -е. Утиный.
Ковалів, -ле́ва, -ве Принадлежащій кузнецу. Проїжджаючи мимо ковалеву хату. Шрам одрізнивсь. К. ЧР. 203. ковале́ва горілка. Названіе водки, которую пьютъ на крестинахъ. Мил. 24.. Cм. коваль 3.
На́всторч нар. Стоймя, отвѣсно.
Нака́шничок, -чка, м. Небольшой ухватъ, которымъ вынимается кашничок (Cм.). Мнж. 186.
Обжирливий, -а, -е. Обжорливый.
Почастуватися, -ту́ємося, -єтеся, гл. Попотчевать другъ друга.
Притамний, -а, -е. = притаманний. Тут досить знаю, що се його притамний баран, а він ні та й ні. Уман. у.
Уджиґнути, -ну, -неш, гл. 1) Ужалить. Здруок, як уджиґне скотину, то зараз і впаде додолу. Грин. І. 251. 2) Хлеснуть, хватить. Уджиґнув батіжком по спині. 3) Шмыгнуть, удрать. Уджиґнув з хати. 4) = ушкварити. Таке бундячне весілля уджиґне, що ну! Котл. Н. П. 377. Прокашлявся і раз шмаркнувся, і річ таку їм уджиґнув. Котл. Ен. VI. 42.
Учиняти, -няю, -єш, сов. в. учинити, -ню, -ниш, гл. 1) Дѣлать, сдѣлать, совершать, совершить. Ой, хворцю! Що ти учинила. Мет. Спасибі вам, панове молодці, преславні запорожці, за честь, за славу, за повагу, що ви мені учинили. Шевч. 234. учинити во́лю. Cм. воля. 2) Поступать, поступить, сдѣлать. Ой не гаразд запорожці, не гаразд вчинили. Н. п. Так ми добре, брате, учиниш, свого найменшого брата попросімо. Макс. 3) Заквашивать, заквасить, сдѣлать закваску (для тѣста, квасу). Учинили вони квас. Мнж. 79. От вона взяла, ріденько вчинила, ріденько підбила, ріденько й замісила. Рудч. Ск. II. 101. На чужий коровай очей не поривай, а рано вставай та собі учиняй. Ном. № 9648.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАМИКАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.