Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

запорожчик

Запоро́жчик, -ка, м. Запорожскій козакъ. Чи заступляться ж то за хрещений люд наші запорожчики? Стор. МПр. 50.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 84.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАПОРОЖЧИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАПОРОЖЧИК"
Жу́ра 1, -ри, м. = джура. Сідлай, журо, коня вороного, а під мене гнідого старого. Мет. 403.
Забану́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Затосковать. Ней ю колька візьме, ней ся забанує. Гол. І. 337.
Зави́снути и зави́сти Cм. зависати.
Загада́ти, -ся. Cм. загадувати, -ся.
Корогід, го́ду, м. = перезва. Прийшовши з корогода, танцюють по лавках, батько дає горілки. Грин. III. 444, 445.
Навоскува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Навощить. Желех.
Обруб, -ба, м. 1) Отдѣльный кусокъ земли, участокъ. Моя земля в однім обрубі. 2) Въ водяной мельницѣ: небольшая возвышенность на поду, на которой лежать жернова. Черниг. у.
Повідціжувати, -жую, -єш, гл. Отцѣдить (во множествѣ).
Подонизувати, -зую, -єш, гл. Донизать (во множествѣ).
Ублагати, -га́ю, -єш, гл. Умолить; умилостивить. Росердила миленького, да вже не вблагаю; хоть вблагаю, не вблагаю, да вже не такого. Мет. 66. Та святих отіх благала, — таки ж ублагала. Шевч. 260.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАПОРОЖЧИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.