Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

запоясник

Запоя́сник, -ка, м. Запоясный ножъ, кинжалъ. Блиснув перед очима турецьким запоясником. К. ЧР. 158.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 84.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАПОЯСНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАПОЯСНИК"
Бибак, -ка, м. Вередъ. Угор.
Буквиця, -ці, ж. Раст. a) Betonica officinalis L. ЗЮЗО. І. 114. Мил. М. 23. б) — біла. Primula officinalis L. ЗЮЗО. І. 132. Ум. буквичка.
Грошва́, -ви́, ж. соб. Деньги, деньга. Грошви багацько мали. Грин. II. 182.
Зако́пчувати, -чую, -єш, сов. в. викопти́ти, -пчу́, -ти́ш, гл. Закапчивать, закоптить.
Лагодком, лагодом. Cм. лагід.
Лядобі́єць, -бійця, м. Часть ляди. Cм. ляда 5. МУЕ. III. 18.
Маслови́й м'яч. Родъ игры въ мячъ. Ив. 33.
На́встіжнар. Настежь.
Облупити, -ся. Cм. облуплювати, -ся.
Ригнути Cм. ригати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАПОЯСНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.