Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

згористо

Зго́ристо нар. Покато. НВолын. и Камен. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 140.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗГОРИСТО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗГОРИСТО"
Вулік, -ка, м. = вулій.
Мези́нець, -нця, и пр. Cм. Мизинець и пр.
Наві́сити Cм. навішувати.
Невмірущий, -а, -е. Безсмертный, неумирающій. Я вічний образ ваш, я дух ваш невмірущий. К. ХП. 75. Слово наше ховалось тільки по невмірущих піснях. К. ХП. 135. Наша слава невміруща. К. ПС. 31.
Опачина, -ни, ж. 1) Весло на гребномъ суднѣ. Вас. 186. Половину козаків у окови до опачин посади. Макс. 2) Тонкая и длинная связка хворосту; также связка лозы или камыша, вставленная въ кучу бураковъ для вентиляціи. Пирят. у. Треба опачини — мостити греблю. Борз. у.
Пащикуватий, -а, -е. Неумѣренно разглагольствующій; дерзко разглагольствующій. Згадала Зосю, горду, пащикувату, хитру. Левиц. І. 515.
Пирх! меж. для выраж. вылета. Я до куща — коли відтіля пи-и-р-рх! Грин. I. 224.
Постріш, -ші, ж. Группа въ 8 — 10 дворовъ нанимающая сообща одного пастуха. Вх. Зн. 54.
Протопки, -пок, ж. мн. Слѣды ногъ на размокшей землѣ. Конст. у.  
Царяградка, -ки, ж. Родъ турецкой бутылки. Демко вже достав царягрядку — така була в його не з малих пляшечка жбанком, — од якогось турчина чи що собі придбав. МВ. (КС. 1902. X. 144).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗГОРИСТО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.