Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

здичіти

Здичі́ти, -чі́ю, -єш, гл. Одичать. Здичіли гуси, що й додому не хтять. Камен. у. Здичіє свиня в лісі, що горе й додому загнати. Камен. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 145.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗДИЧІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗДИЧІТИ"
Запрода́ти, -ся. Cм. запродувати, -ся.
Заслу́хатися Cм. заслухуватися.
Коноплиця, -ці ж.? П'ять сорочок, що дві ув іржиці, а дві в коноплиці. Чуб. IV. 458.
Осонь, -ни, ж. = осоння.
Псякування, -ня, с. Брань.
Разуразній, -я, -є. Безпрерывный, безпрестанный. Рк. Левиц.
Роздабарювати, -рюю, -єш, гл. Разглагольствовать. Що ви тут так довго роздабарюєте? Котл. Н. П. 411.
Роскуйовдити, -джу, -диш, гл. = роскудлати.
Чонок, -нка, м. = човник 2. Части: стержень — клубец, шпулька — цівка. Вх. Уг. 247.
Шутковий, -а, -е. — ва неділя Вербное воскресенье. Фр. Пр. 34.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗДИЧІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.