Витівати, -ва́ю, -єш, сов. в. витіяти, -тію, -єш, гл.
1) Выдумывать, выдумать, затѣвать, затѣять. Там таке витіва, шо й миру не подобно. Се вже, мабуть, не зовсім по Божому, а люде сами витіяли.
2) Выдѣлывать, выкидывать, выкинуть.
Дзюр! IІ меж. Звукоподражаніе для выраженіи теченія струи. Чарочко серебренька, в тобі горілочка солоденька. А ні сучка, а ні задирочка, як дзюр, так дзюр до донечка. Хоч дзюр, та не кап! — казав циган, як заховавсь від дощу під дерево.
Дря́патися, -паюся, -єшся, гл. 1) Царапаться. 2) Карабкаться. Аж страшно було дивитись, як та дика степова животина дряпається копитами на кручу. Дряпатися на гору.
Запаса́ти, -са́ю, -єш, сов. в. запасти́, су́, се́ш, гл. Запасать, запасти.
Запаску́джувати, -джую, -єш, сов. в. запаску́дити, -джу, -диш, гл. Загадить. Як чор-зна-що — не чепать, щоб і посуди не запаскудить.
Непорошний, -а, -е. Не пыльный? Будь же ти, хато, непорошна, хазяїну дорога і мила. (Заклинаніе при закладкѣ хаты).
Підлепчастий, -а, -е. Узкій, тѣсно обхватывающій. Підлепчасті штани.
Привід, -воду, м. 1) Руководство, предводительство. А дурень за моїм приводом працює. Рад би я встати та й привід дати своєму дитяточку. Всюди привід дав, а татусь тільки за нею, хоть і не дуже то покійник любив за чужим приводом ходить. Моторний, сміливий, він скрізь давав усьому привід. 2) Причина, основаніе. З якого приводу? На какой причинѣ?
Протверезитися, -жуся, -зишся, гл. Протрезвиться, отрезвиться. А далі трошки проходився, прочумався, протверезився.
Хекати, -каю, -єш, гл. = хакати. Як літом собака хекає, виваливши язик, то то, кажуть, він приказує: «на ката хата, на ката хата».
