Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

земля

Земля́, -лі́, ж. 1) Земля. Сирая земля, — ти ж мати моя. Мет. 19. Будь багатий, як земля. Маркев. 4. Де проїдуть — земля горить, кров'ю підпливає. Шевч. 196. На тій землї ростиме инше древо. К. Іов. 18. зе́млю роби́ти, управля́ти. Обрабатывать землю. Ой там будуть нашими костями землю управляти. Чуб. V. 1004. уда́рити ли́хом об зе́млю. Забыть горе, оставить печалиться. Козацтво, ударивши лихом об землю, садило гайдука. Стор. МПр. 126. 2) Земля, страна. Ги, земле турецька, віро бусурменська. Дума. Був у землі Уць чоловік на ймення Іов. К. Іов. 3. Встає шляхецькая земля. Шевч. 131. Виходила до його вся земля. Єв. Мр. І. 5. 3) Земля, земной шаръ. На місяці, як і на землі, єсть гори та долини. Ком. І. 90. Земля у поясі має 37000 верстов навкруги себе. Ком. І. 16. Ум. земе́лька, зе́мленька. Грин. III. 302.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 149.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗЕМЛЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗЕМЛЯ"
Відкручувати, -чую, -єш, сов. в. відкрутити, -чу, -тиш, гл. 1) Откручивать, открутить. Трохи голови не відкрутив із чубом. Стор. І. 191. 2) Отвинчивать, отвинтить.
Гебель, -бля, м. = гембель. Після гебля сокирою. Ном. № 6396.
Закріпоща́ти, -ща́ю, -єш, сов. в. закріпости́ти, -щу́, -сти́ш, гл. Закрѣпощать, закрѣпостить. І як степи запорозські тоді поділили і панам на Україні люд закріпостили. Шевч. 260.
Купати, -па́ю, -єш, гл. Купать. Иноді треба буває купати хворого чоловіка в теплій воді. Ком. II. 81. Кучеряві верби купають у воді віти. МВ. І. 18.
Оглашенний, -а, -е. Безумный. Може ти, оглашенний, і дитину її задавив? Стор. МПр. 35. Крутяться, як оглашенні. Стор. МПр. 167.
Плетінь, -тня, м. Плетень. Заплітайся, плетінь, заплітайся, завивайся, труба золотая. Мет. 295.
Уродливий, -а, -е. 1) Красивый, пригожій. Не родись богатий та вродливий, а родись при долі та щасливий. Ном. № 1673. А виросла як панна, чорнобрива, уродлива. Шевч. 268. 2) Способный, даровитый. Там такий був чоловік на все вродливий. Рудч. Ск. І. 74. 3) Урожайный. Лани мої уродливі. ЗЮЗО. І. 549.
Чабрак, -ка, м. Чепракъ. На коні узда шовкова, турецьке сідло, на чабраці з кармазину золоте письмо. Млак. 65.
Чубук, -ка, м. Чубукъ. Чуб. І. 94.
Щебетіти, -чу́, -ти́ш, гл. = щебетати. Ото яке балакуче придалось: щебетить та й щебетить увесь день. Канев. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗЕМЛЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.