Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зіма

Зіма́ и зима, -ми, ж. 1) Зима. Зімо, зімонько, зімо лютая, ой прошу тебе, не морозь ти мене. Чуб. V. 874. — впала. Аж гульк — зіма впала. Шевч. 81. 2) Лихорадка. зима б'є (кого́). Пароксизмъ лихорадки (у кого). Вх. Уг. 241. Ум. зімонька.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 153.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗІМА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗІМА"
Жиді́вство, -ва, с. Еврейство, жидовство.
За́кришка, -ки, ж. То, что крошать въ борщъ. Камен. у. (Закришка) — бутвиння що кришать в борщ: петрушка, цибуля та кріп, то що. Св. Л. 5.
Зизати, -заю, -єш, гл. Летіли гуси зизаючи, за їми другі слухаючи. Чуб. III. 161.
Знабочитися, -чуся, -чишся, гл. Искривиться. Чоботи знабочились. Мнж. 181.
Мент, -ту, м. Мигъ. у-мент. Вмигъ. Сів на хазяйського коня, в-мент придув із горілкою. Драг. В один мент одно за 'дним переміняється. Г. Барв. 466.
Мліг, (род.?), м. Мигъ. На мліг ока був рижий розсідланий. Федьк.
Провесінь, -ні, ж. Начало весны. Настала ж провесінь і воду скрізь пустило. К. Дз. 153. Переносно: молодые годы. А кому нелюбо оглянуться назад себе, спогадать свою провесінь. Св. Л. 38.
Рубанисько, -ка, с. Мѣсто въ лѣсу, гдѣ вырублены деревья. Вх. Леи. 463.  
Скляний, -а, -е. Стекляный. Нептун дочувсь в скляних будинках, що пробу закричав Еней. Котл. Ен. скляний бог. Cм. бог.
Фуніти, (-ню, -ниш?), гл. Выдыхаться, терять запахъ; блекнуть, увядать. Угор.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗІМА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.