Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зімовник

Зімовни́к, -ка, м. Зимнее жилице запорожца внѣ Сѣчи. Сидів він зімовником серед дикого степу на Низу. К. ЧР. 13.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 153.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗІМОВНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗІМОВНИК"
Волокниця, -ці, ж. Сифилитическія проявленія въ носу. Шух. I. 46.
Зроду Cм. зрода.
Обенберитися, -рюся, -ришся, гл. Шлепнуться наземь, тяжело упасть. Мнж. 187.
Підгрязити, -зи́ть, гл. безл. Сдѣлаться грязно. На дворі підгрязило, не дуже добре їхати. Канев. у.  
Повередити, -джу, -диш, гл. Повредить.
Правопис, -су, м. Правописаніе, орѳографія.
Пронурити, -рю, -риш, гл. Погрузиться въ воду. Гн. І. 31.
П'ять, -тьо́х числ. Пять.
Сабанити, -ню́, -ни́ш, гл. Сильно бранить. Желех.
Чулко, -ка, с. Головной уборъ засватанной дѣвушки: картонный обручъ, обвитый лентами, сзади также виситъ пучекъ лентъ. Вх. Зн. 81.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗІМОВНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.