Викохувати, -хую, -єш, сов. в. викохати, -хаю, -єш, гл.
1) Взлелѣивать, взлелѣять, воспитывать, воспитать. Викохав дитину в добрую годину. Викохав я дівчиноньку людям, не собі. Викохала, випестила, та й обоє покинули. Викохала свою дівочу красу.
2) Выращивать, выростить (животное, растеніе). Хто ж викохав таку гнучку в степу погибати?
Ґно́ття, -тя, с. Отрепье.
Дря́сен, -ну, м. Раст. Polygonum hydropiper.
Ліску́лька, -ки, ж. Ум. отъ ліскуля.
Недомока, -ки, ж. Недостаточно вымоченное волокно конопли и потому грубое и жесткое.
Піддрочити Cм. піддрочувати.
Пропий-воли, -лів, м. Встрѣчено у Шевченка, въ значеніи: пропивающій воловъ, какъ эпитетъ чумака. Поли не в наймах де застряли, або не живете в шинку з пропий-волами чумаками.
Схлипування, -ня, с. Всхлипываніе. Ділу ніч тільки й чутно було її глибоке зітхання, її гірке схлипування.
Флудець, -дця и флудик, -ка, м. Часть ткацкаго станка, иначе сват, цьвак.
Шинґльовец, -вца, м. Гонтовый гвоздь.
