Верло, -ла, с. Рычагъ, къ которому припрягаютъ лошадей для приведенія въ дѣйствіе привода.
Верштаб, -бу, м. У овчинниковъ: снарядъ въ видѣ стоящаго одного или двухъ параллельно поставленныхъ шестовъ съ перекладинами, употребляемый для навѣшиванія овчины при ея обработкѣ.
Дядю́сь, -ся, м. Ум. отъ дядя.
Заважні́ти, -ні́ю, -єш, гл. = завагітніти. Жінка в його давно вже заважніла.
Злоріка, -ки, гл. Злословящій. Блажен... хто стежку грішників минає, серед злоріків не сідає.
Ли́врити, -рю, -риш, гл. Плохо читать. Вчився він добре на филозофії: в шіснадцять літ письмо мимрив та все по латині ливрив.
Повідгодовувати, -вую, -єш, гл. Откормить (многихъ). Коней поодгодовували.
Стоїще, -ща, с. Среди пастбища въ полонинах: мѣсто и устроенные на немъ загоны и хлѣвы для скота и жилище пастуховъ; состоитъ изъ стаї, кошари, єлівника, телятника, кучі, стадарки, за́город и пр.
Тупотіння, -ня, с. = тупотання. Крик, свистіння й тупотіння лилося таки з того краю.
Усещедрість, -рости, ж. Щедрость въ высшей степени.
