Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кончина

Кончина, -ни, ж. 1) Край, конецъ. Я не бороню йому стояти при престолі Божому й до кончини його віку. МВ. І. 16. 2) Смерть. Ідіть, діти, кланяйтесь батькові, бо недалеко його кончина. ЗОЮР. II. 284.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 279.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОНЧИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОНЧИНА"
Нирок, -рка, м. Ныряніе. нирка дати. Нырнуть.
Прачечка, -ки, ж. Ум. отъ прачка.
Рідколісся, -ся, с. Рѣдкій лѣсъ. Наші сіроми перебігли рідколіссям і вже кралися пущами. Стор. МПр. 109.
Ройовик, -ка, м. Раст. маточникъ, Melissa officinalis L. Анн. 213.
Росколуплювати, -люю, -єш и росколупувати, -пую, -єш, сов. в. росколупа́ти, -па́ю, -єш, гл. Расковыривать, расковырять.
Роспорядок, -дку, м. = роспорядкування. Грин. І. 195.
Рострубити, -блю́, -биш, гл. Раструбить, разгласить. Уже раструбили по селу — нехай знають.
Совгалка, -ки, ж. = совганка. Вх. Зн. 65.
Стовкти, -вчу, -чеш, гл. 1) Отолочь, обшастать. Стовк мішок проса тому чоловікові. Рудч. Ск. II. 166. У куми в гостях була та й не стовкла пшона. Грин. І. 32. 2) Истолочь. 3) Расшибить. Схилився на поліно, та стовк собі коліно. Ном. № 13315.
Уговтуватися, -туюся, -єшся, сов. в. уговтатися, -таюся, -єшся, гл. = оговтуватися, оговтатися.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОНЧИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.