Вигоювати, -гоюю, -єш, сов. в. вигоїти, -гою, -їш, гл.
1) Залѣчивать, залѣчить (рану). Болячки на людях вигоював.
Заклебу́чений, -а, -е. Загнутый, закривленный. Носи (у постолах,) суть завше менше або більше догори заклебучені.
Кус, -са, м.
1) Кусокъ. Не тягни, Ониську, уса до Іванового куса. Перший кус усьому голова.
2) Немного. Іде Сава з України, юж кус засмутився. ні кус. Ничего; ни мало. Ні кус не помогло.
Магівни́ця, -ці, ж. Часть ткацкаго станка = маґіль, маґоль.
Напідпи́тку нар. Навеселѣ. Мати сина силою женила, напідпитку невістку судила.
Нашукувати, -кую, -єш, сов. в. нашука́ти, -ка́ю, -єш, гл. Выискивать, выискать, находить, найти.
Повідтинати, -ка́ю, -єш, гл. Откупорить (во множествѣ).
Похрестити, -щу́, -стиш, гл. Окрестить (многихъ). Може б ти мені діти похрестив? Вікна похрестила.
П'ятерик, -ка, м. 1) Пять штукъ (воловъ). 2) Свѣчи, которыхъ на фунтъ идетъ пять. 3) Мѣра жидкости (водки): полведра. 4) Шлея съ пятью полосами (продольными и поперечными). 5) Глиняный горшокъ, имѣющій въ діаметрѣ 3 1/4 вершка.
Тихішати, -шаю, -єш, гл. = тихшати. Радюків голос все тихішав.
