Викрутень, -тня, м.
	1) Извилина. Мо' в їх земля при купі, а в нас викрутні. 
	2) Плутня. Викрутнями перебувається. 
	3) Изворотливый человѣкъ. Бач, який викрутень.                         
                        
                                                
                          Гарматний, -а, -е. и гарматній, -я, -є. 1) Пушечный. Ой буде розмова, гарматняя рада.Гарматній гук.  Із королем гарматнім боєм бився.  2) Укрѣпленный пушками. Гарматний замок.                        
                        
                                                
                          
	Засті́льний, -а, -е.  Застольный. Розговорились, трапезуючи... Постановили громадою застільною так... 
                        
                        
                                                
                          
	Намовля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. намо́витися, -влюся, -вишся, гл. Уговариваться, уговориться, сговариваться, сговориться.  Так намовились між себе, щоб уже всіма голосами Сомка обрати. 
                        
                        
                                                
                          Орючий, -а, -е. 	О плугѣ: хорошо пашущій. У мене плуг орючий.                         
                        
                                                
                          Поганюга, -ги, ж. Ув. отъ погань.                        
                        
                                                
                          Подать, -ти, ж. = податок. Ой сам же Бог бачить з неба, що на подать грошей треба.                         
                        
                                                
                          Попересідлувати, -лую, -єш, гл. Пересѣдлать (во множествѣ).                        
                        
                                                
                          Пошити, -ши́ю, -єш, гл.
	1) Сшить. Жупанина по коліна, пошита до діла. 
	2) пошити у брехуни. Сдѣлать кого лгуномъ, выставить кого какъ лгуна.
	3) Cм. пошивати.                        
                        
                                                
                          Спочив, -ву, м. Отдыхъ. Погоня вставала, мене в тернах на спочиві минала.