Заволіка́тися, -ка́юся, -єшся, сов. в. заволокти́ся, -лочу́ся, -чешся, гл. 1) Затягиваться, затянуться; завлекаться, завлечься. Заволочи його за хату! — Коли ж не заволікається: важке. 2) Бороноваться послѣ посѣва. 3) Забредать, забрести куда. Він покинув там усю свою родину, заволікся на козацьку Україну. Инший заволочеться з Москви.
За́ки нар. Пока. Велю коням оброк дати, возниченькам постояти, заки мати прийде з саду. Заки я схаменулась, — його вже й немає.
Ільмаковий, -а, -е. Вязовый, берестовый.
Крутіль, -те́лі, ж. Канатный дворъ, крутильня.
Потекти, -течу́, -че́ш, гл. Потечь. Ріки... потечуть.
Решетити, -чу́, -ти́ш, гл. Прежде покрыванія крыши соломой прокладывать на латахъ камышемъ или тонкимъ хворостомъ, что бы соломѣ было на чемъ держаться.
Скровавити, -влю, -виш, гл. = скрівавити. Ой ти ж мужа, ой ти ж мужа, істребила, всі сінечки скровавила.
Стрібний, -а, -е. = срібний.
Супор, -ру, м. Сопротивленіе, вражда. В супор. Наперекоръ.
Штатульний, -а, -е. Видный, рослый, взрачный. Це не штатульна кобила.
