Вдовіти, -ві́ю, -єш, гл. = удовіти.
Говоритися гл. Употребляется только въ 3-емъ лицѣ и чаще всего безлично: говориться, говорилось. Пословиця говориться, а хліб їсться. Дід мовчить, неначе не до його говориться. Ой що ся говорило, то все ж то неправда.
Дого́нити I, -ню, -ниш, гл. = I Доганяти. 1) Ой ти зоре та вечірняя, чом нерано ізіходила, чом місяця не догонила? Вже погоня її догонила. 2) От став той хлопець гнать позу. Тілько що став до воріт догонити, а вже стоїть той дід на воротях.
Запе́клий, -а, -е. Зачерствѣлый, закоренѣлый, упрямый; отчаянный. Окунь запеклих не пече. Запеклий ворог. Є такі запеклі, що й на кладовище уночі не бояться тобі йти. Стельмах сей був чолов'яга запеклий собі, такий, що купить на торгу оселедця, сам їсть, а жінці... й діткам не дасть, і зожре сам перед їх очима.
Молочли́вий, -а, -е. Дающій много молока, обильный молокомъ.
Мошка́ 2, -ки́, ж. соб. Мошки. Мошки багато на городі, — усі руки й лице покусала.
Нехтянка, -ки, ж.
1) Нефтяной колодезь.
2) Сосудъ для нефти.
Повиводитися, -димося, -дитеся, гл.
1) Вывестись, исчезнуть. Ведмеді у нас повиводились.
2) Выйти, выклюнуться изъ яйца (во множ.). Курчата вже повиводились.
Скородільник, -ка, м. Бороновальщикъ.
Увечері нар. Вечеромъ. Ум. увече́рочку. Ой нема та й не буде, хиба ввечері прибуде, а ввечері-ввечерочку, а уночі в холодочку.
