Витрудити, -джу, -диш, гл. Утомить. Витрудив Грицько руки ту весну й те літо.
Знатуритися, -рюся, -ришся, гл. Снаровиться. Знатуривсь кінь.
Ло́дя, -ді, ж. Вымощенное мѣсто подъ наружнымъ колесомъ водяной мельницы. Перед лотоками робиться лодя, щоб вода не підмивала лотоків.
Любо́вно нар. Любовно, въ любви, въ согласіи. Хороше да пригоже, да любовно живуть. У нас це так любовно. Ум. любо́вненько.
Небій, -бо́я, м. Безстрашный. І небоя вовки їдять.
Плінуватий, -а, -е. У гребенщиковъ, о рогахъ: съ наростами и пленками.
Поволока, -ки, ж.
1) Ремни, шнурки на обуви.
2) Слѣдъ, оставленный тащимымъ предметомъ. Зрубали дерево і стали його волокти додому та й поробили поволоки, а лісничий поволокою вислідив. згрібають поволоки — послѣ протащеннаго, пронесеннаго сѣна сгребаютъ оставшееся по пути. Ум. поволі́чка, поволо́ченька.
Поздувати, -ва́ю, -єш, гл. Сдуть (во множествѣ). Будем дути так, щоб всі гори і ліса поздувать, щоб скрізь рівно було.
Рум'яність, -ности, ж. Румяность. Що мені по твоїй рум'яности, нема мені од тебе приязности.
Свердло, -ла, с. = свердел. Ум. свердельце.
