Вовк, -ка, м. 1) Волкъ, Canis lupus. Вовка ноги годують. Вовки-сіроманці квилять-проквиляють. Вмѣсто этой правильной формы мн. ч. въ кобзар. думахъ иногда встрѣчается вовці — поддѣлка кобзарей подъ церковно-славянскій языкъ: Вовці-сірохманці нахождали. хоч вовків ганяй (у хаті). Очень холодно. вовки. Волчій мѣхъ, волчья шуба. 2) Кличка темно сѣраго и угрюмаго вода. 3) Раст. Ononis pircina. 4) Родъ дѣтской игры. загинати сухого вовка. Родъ игры: нѣсколько мальчиковъ набрасываются на одного и пригибаютъ ноги къ землѣ. 5) Средина разрѣзаннаго арбуза, остающаяся неразрѣзанной. Панич порізав кавуна на скибки і розіклав на траві. Скибки роспались і з середини випав червоний вовк. Ум. вовченько, вовчок, вовчик. По дівчиноньці дзвони задзвонили, а по козакові вовченьки завили. Въ сказкахъ: вовчик-братік та лисичка-сестричка. Ув. вовцюга.
Злиняти, -ня́ю, -єш, гл. Слинять, полинять. Біле личко, чорні брови повік не злиняють.
Киях, -ха, м.
1) Кисть, початокъ кукурузы. За цілий день я ззів тілько два кияхи пшенички.
2) Раст. Thypha angustifolia L.
3) Метелка проса. Ум. кияшо́к.
Мицьо, -ця, м. Толстощекое дитя.
Плям! меж., выражающее звукъ при чавканіи губами.
Подітися, -дінуся, -нешся, гл. Дѣваться, исчезнуть. Ой де пішла, де поділася Марусина мати. Десь ся подів рум'янець з мого личенька? Де Христос подівся? — На небо знявся.
Прихнути, -ну, -неш, гл. = пирхнути 1.
Прочитати, -та́ю, -єш, гл. Прочесть. На тобі книжку, щоб ти прочитав. Женися, женися, щоб ся люде зглядали, щоб за тобою псалтирь прочитали.
Світлиця, -ці, ж. Въ малорусскихъ хатахъ чистая комната безъ кухонной печи: вообще комната. Поставлю я світлицю на високій горі. Дожидайся мене, серденятко моє, гей та до себе в гості, як виросте в тебе у світлиці трава на помості. Ум. світли́ночка, світличка, світличенька, світлонька, світлочка. Та й сів сокіл на віконечку, та поглядає у світлиночку. Світлички невеличкі, та гарні, чистенькі.
Шкуратяний, -а, -е. Кожаный. Славні бубни за горами, а зблизька шкуратяні. У якому капшуці ваші гроші? — У шкуратяному гаманці.
