Біда, -ди, ж. 1) Бѣда, несчастье, горе Від біди поли вріж та тікай. І грім біди не б'є. він є на біді. Онъ въ бѣдѣ. тягти біду за хвіст. Бѣдовать, бѣдствовать; жить съ горемъ и нуждою. на біду зійти. Обѣднѣть, впасть въ несчастіе. біду бідувати. Переживать бѣду. Уже ж мені та докучило сю біду бідувати. од біди пхаючи. Пополамъ съ бѣдой. 2) Бѣсъ, бѣсовская сила, нѣчто страшное. Була у царя донька, біда ту доньку вкрала. Забіліло ніби кіт. Він, мавши нагайку добру, під'їхав: як вдарить, то щоби кіт, то перервав би його, а то біда стала так висока, як верства, давай скакати на нього. 3) Плохой, недостойный уваженія человѣкъ. Строптивый, злой, лѣнивый человѣкъ. Біду свари, біду ганьби і бий і на біду весь ліс виломи, то біда все бідов. 4) Телѣжка о двухъ колесахъ. Ум. бідка, бідонька, бідочка. Ой не плач же, любко люба, та не бідкуй, бідко. Ой коли б тобі да так як мені бідонька за бідою.
Забу́тни́й, -а́, -е́. и забу́тній, -я, -є. 1) Забывчивый. Забутний чоловік. Ніяк от не згадаю, як його прозивати; я такий забутний став — так зараз і забуду. 2) Вызывающій забвеніе. Чи мені дано такого зілля забутного, чи що?
Коровиця, -ці, ж.
1) Корова. Пасла ж бо я коровиці, пригнала додому.
2) Насѣк. Oryctes nasicornis.
8) — рогата. Насѣк. Hammaticherus cerdo.
Перина, -ни, ж.
1) Перина, пуховикъ — для спанья на немъ и для укрыванья. у. Як ранок настане, з перини не встане. Дівчина козака вірненько любила: устала раненько, його не збудила, його не збудила, периною вкрила. Пух із перин неначе сніг летить по вітру.
2) Одно перо. У півня є така перина, шо як треба йому на зорі вставать, то вона і крутиться. Ум. перинка, пери́нонька. периночка.
Прикочувати 1, -чую, -єш, гл. Прикочевать; прибыть. Начувайтеся, завтра всі до вас прикочуємо.
Самограй, -граю и самогрій, -рію, ж. Шуточно: самоваръ.
Трубний, -а, -е. Трубный, относящійся къ трубѣ. Трубним гласом возгреми.
Умітний, -а, -е. Умѣющій.
Упирів, -рова, -ве Принадлежащій упырю.
Шевеліти, (-лю, -лиш?), гл. = шелестіти.
