Верзувати, -зую, -єш, гл. Издѣваться. Испорч. коверзувати? Слово сомнительное: встрѣчено только въ одной пѣснѣ, помѣщенной въ соч. А там стали шкури дерти, як і спершу дерли, — цілий тиждень верзувати, як і верзували..
Верчик, -ка, м.
1) Ум. отъ верч. Христя скрутила верчик соломи.
2) Сплетенный бубликъ.
Відважувати, -жую, -єш, сов. в. відважити, -жу, -жиш, гл. 1) Отвѣшивать, отвѣсить. Відваж соли. — бебеха. Дать тумака, отвѣсить ударь. За віщо се він мені бебеха відважив межи плечі? 2) — жизнь, життя. Рисковать, рискнуть жизнью. Оддала б тепер Леся душу, аби оборонить од смерти козака, що так щиро одважив за неї свою жизнь.
Деря́бка, -ки, м. Раст. Подмаренникъ, Galium aparine.
Передарувати, -ру́ю, -єш, гл. Передарить, раздарить. Передарував багато на своїм віку.
Покудлати, -лаю, -єш, гл. Взъерошить, всклочить.
Пообманювати, -нюю, -єш, гл. Обмануть (многихъ).
Пошкалювати, -люю, -єш, гл. Посмѣяться надъ чѣмъ.
Про́ліска, -ки, ж. Раст. Hepatica triloba Chaix.
Цупити, -плю, -пиш, гл. Тянуть, тащить. Цупить із печі горшки, аж крекче. Навіщо ти москаля так щиро цупиш на мотузці? Наліг (вітер) ма козака, одежу з його цупить.
