Запроводжа́ти, -джа́ю, -єш, сов. в. запрова́дити, -джу, -диш, гл. 1) Заводить, завести; отводить, отвести; относить, отнести. У новую комірочку запровадять. Попові пишу сіру корову, щоби мене запровадив гарно до гробу. 2) Заводить, завести, учреждать, учредить. Запровадив школи і дрюкарню в Ракові і Білгороді. Нового не запроваджай, старовини держись.
Курмей и курній, -ней, м. Веревка.
Ли́ся, -сі, ж. 1) = лисуна. 2) Раст. Fulicata atra.
Мо́лоді, -дів, мн. Небольшіе облачка на небѣ. Молоди встають, а Бог дощу має. Молоді високо ходять. (Признакъ хорошей погоды).
Мотору́ха, -хи, ж. Живая, дѣятельная женщина, воструха.
Обійми, -мів, с. мн. Объятія. Маруся сама була в хаті, сиділа на лаві, хитаючи в обіймах недужу свою дитину.
Очеретуватий, -а, -е. Поросшій камышемъ. Очеретуватий степ.
Рудуватий, -а, -е. Рыжеватый; коричневатый.
Сокотуха, -хи, ж.
1) Эпитетъ курицы.
2) Трещетка, болтунья.
Удавання, -ня, с. Притворство.
