Ді́до, -да, м. 1) Дѣдъ. 2) То-же, что пе́сик въ ткацкомъ станкѣ. Ум. Ді́донько.
Клопотний, -а, -е. = клопітний.
Кумівщина, -ни, ж. Время битвы козаковъ съ поляками подъ Кумейками въ 1637 г. Як од Кумівщини да до Хмельнищини, як од Хмельнищини да до Брянщини, як од Брянщини да й до сього ж то дня, як у землі кралевській да добра не було.
Ми́льник, -ка, м. Банщикъ? Коноводи, воловоди, люлешники, шабашники, шильники, мильники, селяне, городяне, міщане, крамарі, шинкарі... А сходьтесь, сходьтесь, сходьтесь!.. я щось скажу. (Формула ярмарочнаго зазыванія). Ср. стар. Милня, баня (Cм. Житецкій, Словарь книжной малорусской рѣчи по рукописи XVII в. ), а также подобную-же формулу стар. казацкаго зазыванія: Ой ви, грубники, ви, лазники, ви, броварники! Годі вам по винницях горілок курити, по лазнях лазень топити и т. д.
Опонець, -нця, м. Раст. вьюнокъ, convolvulus.
Помийник, -ка, м. Первоначально — человѣкъ, занимающійся выносомъ помоевъ, а затѣмъ всякій человѣкъ, занимающійся грязной работой; бранное слово. Ти помийник жидівський.
2) Собака, постоянно роющаяся въ помояхъ, любящая помои.
Рижок, -жка́, м. Грибъ, рыжикъ. Такий червоний, як рижок. На високій полонині уродили рижки.
Сіменястий, -а, -е. = семенастий. Ти ж зозуляста, чи не сіменяста.
Струхти, -хну, -неш, гл. Сгнить. Корінь його струхне. Галя може струхла там у землі.
Хахоньки, -ньок, ж. мн. Шутки, смѣхъ. тобі тільки хахоньки справляти — только смѣяться.
