Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

отара

Отара, -ри, ж. Большое стадо овецъ. На Кубани въ отарѣ отъ 1000 до 1500 штук. О. 1862. V. Кух. 29, 38. Пастухи стерегли сторожею вночі отари своєї. Єв. Л. II. 8. Ум. отарка, отарочка. Мнж. 74.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 75.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОТАРА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОТАРА"
Винниківна, -ни, ж. Дочь винокура.
Дов'я́зувати, -зую, -єш, сов. в. дов'язати, -жу, -жеш, гл. Оканчивать, окончить связывать. Ми дов'язували сьогодні пшеницю. — А ми свою ще вчора дов'язали. Зміев. у.
Живото́к, -тка́, живото́чок, -чка, м. Ум. отъ живіт.  
Ізп.. = ісп... Cм. сп.
Лаврик, -ка, м. = равлик. Желех.
Моло́ти, мелю́, -леш, гл. 1) Молоть. Ой на горі, на Самборі крутий камінь меле. Молов батько не віючи, пекла мати не сіючи. Ном. № 6057. 2) Молоть, болтать, нести вздоръ. Ка-зна що меле, аби не мовчати. Таке меле, що і купи не держиться. Чуб. І. 248. 3) молоти хвосто́м. Махать хвостомъ. Кабан закопався в землю да й хвостиком меле. Рудч. Ск. І. 22.
Погукнути Cм. погукувати.
Пригоріти, -рю́, -ри́ш, гл. Пригорѣть.
Суміжи пр.. Cм. сумеж, и пр.
Шпигон, -на, м. = шпиг. Шпигоном — з церкви паламарь. Котл. Ен. IV. 64.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОТАРА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.