Балакати, -каю, -єш, гл.
1) Бесѣдовать, болтать, калякать, разговаривать. Звичайно за слівцем балакали по слову. За рученьки біленькі взявшись, балакали то сяк, то так. балака таке — не своє. Говоритъ вздоръ.
Варварки, -рок, ж. мн. Родъ уставок.
Відбігати 2, -гаю, -єш, сов. в. відбігти, -біжу, -жиш, гл. 1) Отбѣгать, отбѣжать. 2) — що. Терять, потерять. Десь шапку відбіг. Чи одбіжить бува люльку в сварці, а грошей на нову кат-ма, — вони.... купували йому. 3) — чого, кого. Чуждаться, оставлять, оставить, покидать, покинуть. Свого батька змалку відбігаю. Ой що кров живую ссали, — власних скарбів одбігали.
Каптанчик, -ка, м. Ум. отъ каптан.
Нюня, -ні, ж. Плакса. Ум. нюнька.
Простудитися, -джу́ся, -дишся, гл.
1) Охладиться.
2) Простудиться. Простудилася ти, молодице, промовив він.
Роззяпина, -ни, ж. = роззявина.
Стиранка, -ки, ж. Кушанье = затірка. Бив циган циганку за пісну стиранку.
Тисячолітній, -я, -є. Тысячелѣтній. Погорджували тисячолітнім предківським словом.
Угорський, -а, -е. Венгерскій. Король угорський.
