Вилляти, -ляю, -єш, гл. — вилити. Де ж тая барилочка, що виллята горілочка?
Гультя́й, -тяя́, м. Гуляка, кутила, лѣнтяй, повѣса. Приймак-гультяй не хоче робити, бере люльку у кишеню, йде до коршми пити. Ув. Гультяї́ще. Великий гультяїще.
Знос, -су, м. Въ выраженіи: до зносу — до износу. Сорочечку до зносу носить.
Ли́новка, -ки, ж. Ум. отъ ли́нва.
Нахабний, -а, -е. Нахальный, наглый.
Обсів, -ву, м. Незасѣянное по недосмотру мѣсто въ полѣ.
Пайдити, -дить, гл. безл. Везти, удаваться. Такому господареві пайдитиме у господарстві. Жому не пайдить на коні, а на воли пайдить найбільш.
Пореготатися, -чу́ся, -чешся, гл. = пореготати. Пореготався (з баби) і поїхав собі.
Рудня, -ні, ж.
1) Мѣсто добыванія желѣзной руды.
2) Желѣзо-плавильный заводъ.
Тростити, -щу́, -сти́ш, гл. О конѣ: быть больнымъ тростю. Кінь тростить.
