Вітер, -тру, м. 1) Вѣтеръ. Із-за гори вітер вів, калина не спів. Із вітром могила в степу розмовляє. на вітер підняти. Приводить въ чувство упавшаго въ обморокъ, вынося его на чистый воздухъ. Не виїхав козаченько за білії хати, як довелось дівчиноньку на вітер підняти. пішло з вітром, за вітром. Пропало, пошло прахомъ. вітер має. Уже нѣтъ. шукай вітра в полі! Напрасно будешь искать, не найдешь. іди по три вітри. Ступав къ чорту. жене, як дідько вітри. Летить, какъ бѣшеный. Ум. вітрець, вітречко, вітрик, вітронько. 2) = ятір.
Гра́мота, -ти, ж. 1) Грамота. У руках царська грамота. 2) Грамота, умѣнье читать и писать. Уже воно й грамоти бралось.
Досі́пати, -паю, -єш, гл. 1) Додергать. 2) Достать, добыть. А що, синку, досіпав де грошенят? — Досіпаєш!... таке тепер і стало!
Перестріти Cм. перестрівати.
Пипоть, -птя, м. Болѣзненный наростъ на языкѣ у куръ, типунъ. Ум. пи́птик.
Тетеручка, тетерю́чка, -ки, ж. Самка тетерева.
Тріска, -ки, ж. Щенка. Як дерево зітнуть, кожний тріски збірає. Єще-м огня і не клала, тріски ся імили. Ум. трісочка.
Ущудити, -лю, -лиш, гл. Прижать; сжать.
Христосання, -ня, с. Христосованіе.
Чічник, -ка, м. Раст. Leontodon taraxacum.
