Вициркнути Cм. вициркувати.
Відси нар. = відсіль.
Заклика́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. закли́кати, -чу, -чеш, гл. 1) Приглашать, пригласить, зазывать, зазвать. На хліб, на сіль людей закликають. Я шавлію пересію, руту перстачу, — кого люблю та кохаю, — до себе закличу. Як у лісі була хата, то вона боялась сама ночувати і пішла в село, щоб закликати дівчат. 2) Произносить, произнести божбу, клятву, обѣтъ. Крім постів, уставлених церквою, закличе собі гуцул по перебутій хоробі або з иншої нагоди осібну божку (піст) в скоромний день.
Злизну́ти, -зну́, -не́ш, гл. Исчезнуть. Тьху! злизни, пропади! Лиха искра поле спале й сама злизне.
Зменшення, -ня, с. Уменьшеніе.
Зцілятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. зціли́тися, -лю́ся, -лишся, гл.
1) Соединяться въ одно цѣлое; срастаться, срастись. Взяв ту воду, помазав нею шматки царенка, — вони й зцілились.
2) Исцѣляться, исцѣлиться. Почула вона в тілі, що зцілилась від недуги.
Покрикувати, -кую, -єш, гл. Вскрикивать; покрикивать. А князь аж синій похожає та сам несмілим наливає та ще й покрикує: віват! Вона все покрикує на мене: «Та хутче ж бо, хутче!»
Полисіти, -сію, -єш, гл. Облысѣть. Пуста голова а ні полисіє, а ні посивіє.
Сумління, -ня, с. Совѣсть. Ну, яке його сумління: рискаль украсти і казати що це мій. Хто чисте сумління має, той спокійно спить лягає. Постава свята, а сумління злодійське.
Цілючий, цілющий, -а, -е. Цѣлительный, цѣлебный. Добув води живучої і цілючої. Побризкала брата цілющою водою, і голова приросла до шиї. Подробнѣе Cм. зцілющий.
