Байдак, -ка, м. 1) Родъ большого рѣчного судна. А нуте, хлоп'ята, на байдаки! Море грає — ходім погуляти. Великий тяжко був пожар, — човни і байдаки палали. 2) мн. байдаки. «Селезни, сбившіеся въ стаи тогда, когда матки водятъ выводки». 3) байдаки гонити. и байдаки бити = байдики бити. Ум. байдачок. Ув. байдачище.
Героїня, -ні, ж. Героиня.
Де́жма, -ми, ж. Извѣстная доля урожая, улова и пр., отдаваемая работающими хозяину поля, воды и пр. (отъ молд. «дежма» — десятина).
Дия́кон, -на, м. и пр. = Дякон и пр. Оглядівсь — стоїть диякон, книгу розщипає і по книзі слово Боже голосно читає.
Клейнити, -ню́, -ни́ш, гл. Клеймить, налагать клеймо, тавро. Клейнити вівці. Щепи у мене клейнеті, — от я й пізнав, хто вкрав у мене п'ять щеп.
Пересівати, -ва́ю, -єш, сов. в. пересіяти, -сію, -єш, гл. Пересѣвать, пересѣять. Я шальвію пересію, а рути не буду.
Погуляння, -ня, с.
1) Гуляніе, хожденіе куда либо въ свободное время. У неділю одпрохалась якось у батька на погуляння. Вийшли ми за село, на могилу.
2) Охота; война. Як поїхав королевич на погуляннє, та покинув Марусеньку на горюваннє. Як приїхав Василь з погуляння: пані-матко, де моя Галя? А Мазепенко... зібрав свою ватту, — гайда в степ! да й забушував. Гей, каже, царю, давай на погуляннє! Петро жахнувся: знав, що ніякою силою не одоліє.
3) Пирушка, гульба. Узяв вісім п'ятаків на погуляння. Ум. погуля́ннячко. З погуляннячка йду, я нікого не боюся.
Скарга, -ги, ж. Жалоба. Тільки й чуєш, що скарги на тебе. Підеш до пана Бога на скаргу.
Старча, -чати, с. Дитя-нищій.
Стужавіти, -вію, -єш, гл. Затвердѣть (о размокшей землѣ, глинѣ и пр.). Не стужавіло, а потупали зараз, то й ями знать.
