Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

підкова

Підкова, -ви, ж. 1) Подкова. Пакінь підкований: хазяїн на зіму підкував та й забув вирвати підкови. Рудч. Ск. II. 17. Туди тебе зашлють, де волам роги правлять, а кіз кують підковами. Ном. 2) Желѣзная подбивка на верхней части ярма (чашовині). Рудч. Чп. 250. Ум. підківка, підківонька, підківочка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 167.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПІДКОВА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПІДКОВА"
Зазива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. зазва́ти, -ву́, -ве́ш, гл. Зазывать, зазвать. У світлиці кам'яниці зазивала. Дума.
Заляща́ти, -щу, -щи́ш, гл. = заляскотіти. Як закричить, залящить! Кв. І. 125. Козаки зареготались, аж луна по лісу залящала. Стор. МПр. 104. Як крикне не своїм голосом: кукуріку!... аж у вухах залящало! Стор. І. 236.
Надгорну́ти Cм. надгортати.
Нарамі́нник, -ка, м. Наплечникъ.
Недопал, -лу, м. Нехорошо обожженный кирпичъ.
Підсобити Cм. підсобляти.
Погамелитися, -люся, -лишся, гл. ? Та й гарний то панич, як би з ним мені, — каже молодиця, — трохи погамелитись. Черк. у.
Полувниця, -ці, ж. = полуниця. МВ. ІІІ. 138.
Родзинковий, -а, -е. Изюмный.
Уколотися, -люся, -лешся, гл. Уколоться.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПІДКОВА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.