Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

підкова

Підкова, -ви, ж. 1) Подкова. Пакінь підкований: хазяїн на зіму підкував та й забув вирвати підкови. Рудч. Ск. II. 17. Туди тебе зашлють, де волам роги правлять, а кіз кують підковами. Ном. 2) Желѣзная подбивка на верхней части ярма (чашовині). Рудч. Чп. 250. Ум. підківка, підківонька, підківочка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 167.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПІДКОВА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПІДКОВА"
Азия́т и азія́т, -та, м. 1) Азіятъ. 2) Варваръ, жестокій человѣк. Харьк. г.
Велетів, -това, -ве Принадлежащій великану. Видів мальовану велетову ногу. Гн. II. 4.
Запам'Ятува́ти, -ту́ю, -єш, гл. = запам'ятати. Школяр добре запам'ятував кожне слово. О. 1862. І. 75.
Зашипоті́ти, -почу́, -ти́ш, гл. = зашипіти. Зашипотять мов гадюки. Кв.
Ланове, -во́го, с. Подать съ пахатной земли. Та щоб дожать до ланового, ще копу дожинать пішла. Шевч.
Листико́вий, -а, -е. Изъ листьевъ. Їхав козак морковий, коник бураковий, а шепочка з лопуха, кунтуш листиковий. Kolb. І. 144.
Напаса́ти, -са́ю, -єш, сов. в. напасти, -су́, -се́ш, гл. Пасти досыта, напасти (скотъ). Сьогодня добре напасла корову. напасти о́чі. Вдоволь насмотрѣться. Не напасу своїх очей, на їх глядячи. Г. Барв. 294. (Пливучи) в-останнє рідними лугами й берегами, дід очі приязні пасе й не напасе. К. Дз. 155.
Описковий, -а, -е. Нарисованный опискою (Cм.) Вас. 184.
Стовбичити, -чу, -чиш, гл. Стоять какъ столбъ, торчать. Сядь та не стовбич.
Токарівна, -ни, ж. Дочь токаря.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПІДКОВА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.