Відказувати, -зую, -єш, сов. в. відказати, -жу, -жеш, гл. 1) Отвѣчать, отвѣтить. Як Христа дочитаються, то не одказуючи йому: «воистину воскресе», побажай чого: так і станеться. Ішов козак дорогою: «помагай-бі, женче!» Вона ж йому відказала! «Здоров бувай, серце.» 2) Оставлять, оставить въ наслѣдство, завѣщать.
Гайнування, -ня, с. Небреженіе, небрежность, бездѣльничанье.
Зіпну́ти, -ся. Cм. зіп'ясти, -ся.
Кандибити, -блю, -биш, гл. Скаредничать. Як що купив, то їж відразу та й не кандиб.
Лірви́ст, -та, м. = лірник. Дуже гарний лірвист.
Одежина, -ни, ж.
1) Что либо изъ платья.
2) Одежина = Одежа. жалувати одежину. Беречь платье. нехтувати одежину. Не жалѣть, не беречь одежды. Ум. одежинка.
Окіст, окосту, м. Лопатка (у людей и животныхъ). Окорокъ. Свинячі окости.
Погребарь, -ря, м. Могильщикъ.
Ревидон, -на, м. Резизоръ. Та наїхали та ревидони бурлак у службу брати. Cм. ревизон.
Шпувати, -шпую, -єш, гл.
1) Дуть съ силой, бурно. Зімою у нас добре буря шпує.
2) Волноваться, бушевать. В Італію ми не доїдем, бо море дуже щось шпує.
3) Брызгать, вспрыскивать. Од пристріту знахарка бере шклянку чи кухлик води, кида туди жарину, витира хорого сіллю, шпує тією водою і дає й хлиснуть її.
4) Искать (объ охотничьей собакѣ). От уже почала шпувати: може зжене перепелицю або що.
