Воювник, -ка, м. = войовник.
Гайнувати, -ную, -єш, гл. Небречь, растрачивать, мотать. Ти ж і сам колись був таким, як ми, дукою. Хто тобі, пеському синові, звелів гайнувати батьківщину. Хто в літі гайнує, той в зімі голодує. Заробить гроші, та й гайнує їми, — нічого не зостається в його. 2) Кутить, гулять. А кум з кумою в корчмі гайнує. 3) Производить безпорядокъ. Ну бігать, гомоніть, гайнувати, — аж усе піде жужмом.
Засма́жувати, -жую, -єш, сов. в. засма́жити, -жу, -жиш, гл. Поджаривать, поджарить въ маслѣ. Засмаж грибків на снідання.
Зоброкувати, -ку́ю, -єш, гл. — обрік. Исполнить данный обѣтъ, наложенную на себя эпитимію. Колись спокутую (гріх) або крівавою войною, або роботою на манастирь важкою. Хвалити Бога, задержались іще в нас манастирі благочестиві: є де оброчникові свій оброк зоброкувати.
Книжечка, -ки, ж. Ум. отъ книга.
На́видітися, -джуся, -дишся, гл. Любить другъ друга. Нені наші дуже обі навиділися.
Прадідний, -а, -е. = прадідівський.
Приязнувати, -ную, -єш, гл. Относиться пріязненно, дружественно; дружить.
Просмердітися, -джуся, -дишся, гл. Провоняться. Ся просмердів світ.
Салашина, -ни, ж. = салаш.
