Завго́рювати, -рюю, -єш, сов. в. завго́рити, -рю, -риш, гл. 1) Причинять, причинить горе, непріятность. Та хоч бий себе, хоч ріж, — сим нікому не завгориш. 3) Переносн. запрещать, запретить. Нехай брешуть: людім не завгориш.
Засно́вання, -ня, с. Закладка (постройки) и угощеніе по поводу этого.
Одека, о́деки, о́дельки, нар. Вотъ здѣсь.
Погибнути Cм. погибати.
Подвір'я, -р'я, с. = підвір'я. Як твоя, доню, доля, то накупить чоловік і поля; а як безділля, то продасть і подвір'я. А що ж мені по худобі, що все подвір'я заляже? негідная дружиночка молодому світ зав'яже. У новее подвір'є в'їжжаю, на подвір'ї пана зустрічаю. Ум. подвіренько, подвіронько. подвір'ячко. Вийди, дружбонько, на подвіренько, подивися на сонечко.
Пронудитися, -джуся, -дишся, гл. Проскучать.
Фраснути, -ну, -неш, гл. Ударить.
Четь, -ти, ж. Четверть. Три четі.
Чиняти I, -няю, -єш, гл. Вычинивать, выдѣлывать, дубить. Шевчик шкури чиняє, а він дубом воняє.
Шмерка, -ки, ж. Раст. Pinns Рісеа L.
