Ґудз, -дза и ґудзь, -дзя, м. 1) Пуговица. Ціновим ґудзем застебнувся. 2) Шишка отъ ушиба, опухоль. Будував сю хату низького зросту чоловік і двері міряв по собі, то аби сьмо ґудза не набили. Да якийсь бойчак загилив кизяк, вліпив кизяком, аж ґудзь під оком. 3) Узелъ на веревкѣ, ниткѣ. Сей батіг був і посмолений, а тепер вже давно обліз, аж рудий та товстий такий! І на кінці ґудз як голуб'яче яйце. Ум. Ґу́дзик. Іде по улиці чоловічок, сам мерзений, мідяні ґудзики, на шапці бляшка з доброго семигривенного.
Димо́вий, -а, -е. 1) Дымовой. Що се, що серед пустині стовпом димовим знялося? 2) Сдѣланный изъ дими. Що я приїду пишно та красно, а ти ще краще — сивою паровицею у намітках димових.
Знатниця, -ці, ж. Знахарка, колдунья. Занедужала Пилипиха. Покликали ми до неї усіх знатниць і лікарок.
Мо́льниця, -ці, ж. Вымоина, водомоина послѣ сильнаго дождя.
Перевертання, -ня, с. 1) Переворачиваніе. 2) Опрокидываніе. 3) Превращеніе. 4) Превращеніе (имен. чиселъ).
Повузький, -а, -е. Узковатый. Повузька свита.
Подопрядати, -да́ю, -єш, гл. Допрясть (во множествѣ).
Пожарище, -ща, с. = пожарина. Полилися ріки крови, пожар погасили, а німчики пожарище й сиріт поділили.
Трухлятина, -ни, ж. Гниль въ деревѣ. Покої були старі: в їх тхнуло трухлятиною.
Хопити, -плю, -пиш, гл. Схватить. Хопив ніж і верг ним. Ілаш хопив мене за руку.
