Биренька, биречка, -ки, ж. Ум. отъ биря.
Будимир, -ра, м. Будящій міръ. Встрѣчено лишь въ загадкѣ, гдѣ обозначаетъ пѣтуха.
Верея, -реї, ж. Ось, на которой ходить дверь; столбъ, на который навѣшены ворота. Поставивши ворота з вереями.
Вибуркувати, -кую, -єш, гл. Вымостить камнемъ.
Гороші́ння, -ня, с. = Горохвина. Дивиться — на дубові шість чоловіка горох Молоте: горошіння додолу падає, а горох на дубові остається.
Дусеня́, -ня́ти, дусеня́тко, дусеня́точко, -ка, с. Ум. отъ дуся.
Корчастий, -а, -е. Кустистый, густой. Садочок вишневий корчистий.
Опухлий, -а, -е. Опухшій. Опухла дитина голодная мре. Роскрила опухлі очі.
Утинати, -наю, -єш, сов. в. утнути и утяти, утну, -неш, гл.
1) Отрѣзывать, отрѣзать, урѣзывать, урѣзать, надрѣзывать, надрѣзать, отрубить, надрубить. Аркан втяли, коня взяли. Десять разів міръ, а раз утни. Не тримай з панами спілки, бо як твоє довше, то втнуть, а як коротше, то натягнуть. утя́ти до гапликі́в. Плохо сдѣлать, сказать невпопадъ.
2) Только сов. в. Нарубить, срубить извѣстное количество. Підіть ви. братоньки, сосноньки втніть, аби наш коровай красно ся впік.
3) Только сов. в. Нанести ударъ, попасть выстрѣломъ. Не втнеш, Аврааме, Ісаака, бо порох замок. Не втнеш Каїн, Абля, бо тупая шабля.
4) Только сов. в. Сдѣлать, смастерить. Великі роблять без грошей те, що малі не втнуть за гроші. Утяла мама милая, що й на світ стидно. Ей нуте, косарі, бо нерано почали! — Хоть нерано почали, та багато утяли. Молебень же втяли Еолу. утяв дядя на себе глядя — плохо сдѣлалъ; то-же значеніе: утяла, аж пальці знати.
5) Только сов. в. Запѣть, заиграть съ жаромъ. Утни, батьку, щоб нехотя на ввесь світ почули. З кишені витягнув сопілку, да як утне!
6) Только сов. в. Понить, догадаться. Язиком дивним нам сокочуть, і ми їх мови не втнемо. Мабуть підсудок? — Ні! — Так лев? — Ні! — Так мішок з дукатами? — Ні, ні! — Так папорті цвіток? — Але ж! — Так з нами хрестна сила, мабуть вона полубіса вродила. — Не втяв.
Чудовий, -а, -е. Чудный. Чудове лице.
