Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

помикати 2

Помикати 2, каю, -єш, гл. 1) Порывать, влечь. Не видно моїй хати, тілько видно грушу, туди ж мою помикає що-вечора душу. Чуб. V. 61. 2) Поспѣшить. Вертаєшся було, то наче ззаду чорт доганяє, — так помикаєш. Св. Л. 32.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 295.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОМИКАТИ 2"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОМИКАТИ 2"
Дойня́ти Cм. доймати.
Ковальний, -а, -е. Для ковки употребляющійся (о молоткѣ). Вас. 148.
Коров'янка, -ки, ж. Коровій пометъ. Вх. Уг. 246.
Нігде нар. = ніде.
Позгрібувати, -бую, -єш, гл. = позгрібати. Усе позмітувано, позгрібувано, чи кізяк, чи трісочка. Г. Барв. 193.
Позернити, -ню́, -ни́ш, гл. Дать крупное зерно хлѣбу. Як би Господь позернив просо! Зміев. у.
Полустав, -ва, м. Святцы, молитвенникъ съ мѣсяцесловомъ.
Прочвалати, -ла́ю, -єш, гл. Протащиться, проплестись.
Серпівник, -ка, м. Раст. Cichorium Intybus. Шух. І. 21.
Соловеєчко, -ка, м. Ум. отъ соловей.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОМИКАТИ 2.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.