Дви́хкати, -каю, -каєш, гл. Колебаться, трястись.
Зго́ди́ти, -джу, -диш, гл. 1) — кого́. Условиться съ кѣмъ, пригласить или нанять кого. «Затѣется въ селѣ свадьба; прежде всего заботятся о томъ, чтобы згодити попа». Згодили якогось москаля з міста за куховара. 2) Погодить, обождать. Ой, синочку, згоди годиночку, та таки я зберу свою родиночку. Згодивши днів зо три, прийдемо на роботу.
Зручний, -а, -е. Ловкій; удобный.
Кість, ко́сти, ж.
1) Кость. Кайдани-залізо ноги повривало, біле тіло козацьке-молодецьке коло жовтої кости пошмугляло. Дума.
2) Игральная кость. Програв чумак вози й воли в кости. Ум. кістка, кісточка.
Клопотати, -почу, -чеш, гл.
1) Безпокоить, утруждать, надоѣдать. Не тра стару клопотати: стара знає, кому дати. Та чого тужиш, та чого плачеш, головоньку клопочеш? Ще не час голівку молоденьку на господарстві клопотати, — нехай погуляє дівчиною. не клопочи мені голови. Не надоѣдай мнѣ! Не приставай ко мнѣ!
2) Озабачиваться о чемъ. Клопочуть нянькою, так я й пришила.
Оглобля, -лі, ж. = голобля.
Прасунок, -нку, м.
1) Скорбь, огорченіе, безпокойство. Ой не услишай, Господи, клятьби моєї, що я своїх синів кляла-проклинала: у своїй голові великий прасунок мала.
2) Хай йому прасунок! Чортъ съ нимъ. Нехай йому лихий прасунок, як голодом нам помірать.
Претінка, -ки, ж. = прутинка? Зашуміла шабелечка, як з ліса претінка.
Свекруха, -хи, ж. Свекровь. Чужа хата такая, як свекруха лихая. Ум. свекрівонька, свекро́вця, свекрушенька.
Хуторянський, -а, -е. Свойственный хуторянам. Прості хуторянські звичаї. Хуторянські вечори.
