Білити, -лю, -лиш, гл. 1) Бѣлить; окрашивать въ бѣлый цвѣтъ. У суботу білю хату. шити-білити — завтра великдень. Значитъ то же, что русское: коли на охоту ѣхать, тогда собакъ кормить. білити шкіру. При выдѣлкѣ кожи: натирать мѣломъ. 2) О полотнѣ: дѣлать бѣлымъ, бѣлить (на. солнцѣ). Я вас пряла, ночей не досипала, білила вас в зеленім лузі. На тихім Дунаї під крутим берегом там господиня різи білила. біль білити. Cм. і. біль. 3) Убѣлять (умывая). Дівка Катерина личенько білила. 4) Лудить.
Заклопота́тися, -чу́ся, -чешся, гл. Быть въ хлопотахъ, заботахъ. Ей, зажуриться заклопочеться Хмельницького старая голова, що при йому ні сотників, ні полковників нема. Дума. Вмер в їх хазяїн, — дівчина трохи заклопоталася, поки його поховали.
Зерни́стий, -а, -е. Имѣющій много зеренъ, имѣющій большія зерна, зернистый. Сей льон зелененький на стебло стеблистий, на зерно зернистий. Жито зернисте. Сей пісок зернистий. Жито на вигноєній землі зернистіще.
Квартира, -ри, ж.
1) Квартира. Гордо і пишно переступив поріг своєї панської квартири.
2) Форточка въ окнѣ. Одсунь, господаре, квартиру, поглянь на небо й на ниву. Ум. квартирка, кварти́ронька, кварти́рочка. Одчиню я квартирочку, подай, мила, білу ручку. Cм. кватира.
Лікарюва́ти, -рю́ю, -єш, гл. Врачевать, заниматься лѣченіемъ. Потім її стала вчити і лікарувати.
Намасти́р, -ра, м. Манастирь.
Окаянець, -нця, м. Окаянный человѣкъ. Ум. окая́нчик. Майданчики — окаянчики, не вмієте хліба з поля їсти.
Плазівка, -ки, ж. Палочка употребляемая при игрѣ въ плаза.
Понасмічувати, -чую, -єш, гл. Насорить (во множествѣ). Бач, як дітвора по насмічувала.
Самоперше нар. Прежде всего.
