Відгукатися, -каюся, -єшся, гл. = відгукнутися. На кожний гук не одгукаєшся.
Гра́блисько, -ка, с. и гра́блище, -ща, с. = Грабильно. Наступив на зубки (в граблях), а граблище підвелось угору і хрусь службу по лобові.
Зарму́ток, -тку, м. = смуток.
Накри́тка, -ки, ж. = покритка. Честь тоді святилась дуже: накриток карали.
Огничок, -чка, м. Ум. отъ огонь.
Півкіпник, -ка, м. Пятнадцать копеекъ. Кинули мерщій півкіпник срібний на одплату.
Підмовлятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. підмо́витися, -влюся, -вишся, гл. Поддѣваться, поддѣлаться словами. Вона підлизуха: і підлижеться, і підмовиться до його.
Позсапувати, -пую, -єш, гл. Срубить многія растенія при полотьѣ.
Покладати, -да́ю, -єш, сов. в. покласти, -кладу́, -де́ш, гл. 1) Класть, полагать, положить, сложить. Буду в землі козацькій голову християнську покладати. Поклони покладати. Мимо церкви святої проїжжали... на себе хреста не покладали. 2) Налагать, наложить. По двоє кайданів на ноги покладено. 3) Раскладывать, разложить (человѣка для порки). Як не вийду на панщину, покладают зараз: а Сикора покладає, Вергонець тримає, а вокомон із паличков коло задку грає. 4) = паренити. 5) Строить, построить. Поклали новий манастирь. Двори собі поклав на боці від своєї мами. 6) — гнів на кого. Сердиться, гнѣваться. На свого старшого брата великий гнів покладав. 7) — надії. Возлагать надежды, надѣяться. На його єдиного покладаю мої надії. 8) — гріх на кого. Взводить на кого грѣхъ. Які ж ти гріхи на себе покладаєш? Я ні на кого не покладаю гріха, як на Петра. 9) і в голову сього не покладай. И не думай этого. 10) покладаючи робити. Не спѣша и съ толкомъ дѣлать.
Пообтинати, -на́ю, -єш, гл. Обрѣзать (во множествѣ).
